A A A K K K
для людей із порушенням зору
Соколівська громада
Кіровоградська область, Кропивницький район

Найкращим подарунком на Великдень стало повернення з полону

Дата: 05.05.2023 10:08
Кількість переглядів: 105

Кожному поверненню з російського полону українських військових усі ми щиро радіємо і надіємося, що всі, хто вважається зниклим безвісти, живі і повернуться додому. Такої радісної зустрічі нещодавно дочекалася родина із Соколівського. На Великдень, під час крайнього найбільшого обміну полоненими, додому повернулися 140 українських воїнів. Серед них був і житель Соколівського Ігор Скорокопуд. Разом із рідними звільненого односельця цій звістці раділа вся громада.

Нині 51-річний захисник перебуває у відпустці на відновленні після полону. Вдома його огорнули родинною турботою дружина, син і донька, мама, родичі. Про пережите рідні намагаються його не розпитувати, наповнюють його буття позитивними емоціями, теплом і турботою. Проте інколи свіжі спогади виринають і тільки тоді рідні дізнаються, що довелося йому пережити.

Про воєнний шлях Ігоря Сорокопуда розповіла сестра його дружини Олени — Оксана Покатенко.

- У лютому минулого року Ігор отримав повістку і пішов у лави ЗСУ.  Потрапив у групу інженерного забезпечення 57-ї бригади. Розповідав, що кидали їх на різні напрямки, у тому числі бували й на “нулі”, - розповідає родичка.

У січні 2023 року Ігор Сорокопуд разом із побратимами потрапив у російський полон в районі Бахмута.

- Зв’язок із ним зник 22 січня. Ми одразу почали його шукати. Зверталися в поліцію, військкомат, військову частину, СБУ, НІБ, МКЧХ. Ніхто не знав, що він у полоні і не міг нам сказати, що з ним сталося. Згодом із військкомату родині привезли сповіщення, що він вважається безвісти зниклим, а пізніше ми отримали протокол, за яких обставин він зник. Але надія, що він живий, була завжди, - ділиться спогадами жінка. - Уже коли він повернувся, ми дізналися подробиці, як усе сталося. За розповідями Ігоря, біля Бахмута був бій і група бійців їхнього підрозділу без наказу командування не залишила зайняту позицію. Хлопці до останнього патрона прикривали своїх побратимів. Там були наші воїни з різних підрозділів, з Ігоревого було троє, то вони так увесь час у полоні разом і пробули.

Куди відвезли полонених, на яку відстань і на яку територію, вони не знають, бо їм одразу усім зав’язали очі. Ігор Сорокопуд припускає, що тримали їх десь на території ДНР чи ЛНР.

- Зі скупої розповіді зятя дізналася, що тримали їх у якомусь підвалі, там було дуже багато наших хлопців. Один раз на добу їм давали один сухпайок на двох. Ні помитися, ні перевдягтися можливості не було. Увесь час аж до звільнення вони були в тому ж одязі, в якому йшли у бій. У тому підвалі вони пробули три місяці, аж поки їх не обміняли. Це сталося на Великдень. Моїй сестрі, а його дружині Олені зателефонували з невідомого номера і представилися: “Вам телефонує Служба безпеки України”. А потім запитують: “Ви нікого не чекаєте додому?” Сестра каже: “Чекаємо”.  А далі від почутого аж ноги підкосилися: “Вітаємо Ігор Іванович вже на території нашої Держави, ваш чоловік Ігор Іванович Сорокопуд повернувся з полону. Він вам пізніше зателефонує”...  -  і досі ледве стримуючи сльози розповідає Оксана Покатенко.

Радості рідних тоді не було меж. І  плакали від щастя, і раділи. Ті пережиті емоції навіть важко передати словами. А через кілька годин подзвонив Ігор. Розмова була дуже короткою, сказав лише, що живий-здоровий, більше нічого не запитуйте. Утім зустрілися рідні не відразу. Усім звільненим нашим захисникам надавали медичну допомогу в лікарні. З надією на побачення до Ігоря одразу поїхала дружина, але  воно було дуже коротким. Спілкувалися лише телефоном, але й від того були неймовірно щасливі, бо могли почути одне одного і розуміли, що рідний чоловік, батько і син уже дома. Після лікарні певний час він ще перебував у військовій частині і лише нещодавно Ігорю Сорокопуду дали відпустку для відновлення після полону.

- Коли Ігор приїхав додому, всі були на таких емоціях... були і сльози, і радість. Всі раділи, і дружина, і діти, і мама старенька. Сусіди й односельці, коли дізналися про його повернення, вітали і щиро раділи за всю родину. Ми намагаємося його ні про що не розпитувати, аби не нагадувати про пережите. Ігор також нічого не розповідає про полон. Лише якось обмовився про ставлення до наших хлопців однією фразою — не знущалися, - каже Оксана Покатенко і додає: перебування в полоні дуже погано позначилося на здоров’ї родича, але психологічно він не зламався. Після відпустки знову повернеться у свій підрозділ, бо розуміє, що іншого вибору, крім перемоги, для українців немає.

Нині Ігор Сорокопуд відпочиває за домашніми клопотами, біля рідних, але й не забуває про побратимів, спілкується з ними телефоном. Зізнається, у полоні наші хлопці підтримують один одного і ця підтримка для багатьох там є рятівною. Цю важливу рису цінують усі родичі захисника, бо зараз у лавах ЗСУ на війні тільки з цієї Соколівської родини перебуває троє чоловіків. Усіх їх чекають додому з перемогою живими і здоровими не тільки рідні, односельці, а й усі українці. Дякуємо кожному воїну і віримо в нашу перемогу.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь