Герої не вмирають!

БУРКО Євген Володимирович

Сержант. Заступник командира розвідувальної групи, 3-й окремий полк спеціального призначення.

Народився 8 липня 1991 р., с. Вільне, Кіровоградський район, Кіровоградська область.

Загинув 12 червня 2014 р. під час нападу на колону військової техніки біля с. Степанівка Донецької області.

Залишились батьки, дружина та дві доньки (молодша з них народилася після загибелі батька, у жовтні 2014 р.)

Місце поховання: с. Вільне, Кропивницький район, Кіровоградська область.

Указом Президента України № 599/2014 від 19 липня 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України» (посмертно).

Нагороджений відзнакою Кіровоградської області «За мужність і відвагу» (посмертно).

МАЙСТЕРЮК Роман Андрійович

Підполковник (посмертно), командир роти, 34-й батальйон територіальної оборони ''Батьківщина''

Народився 23 листопада 1971 р., с. Миколаївка, Кіровоградський район, Кіровоградська область.

Загинув 21 липня 2014 р. під час бою за блокпост, полишений терористами в районі смт Неліпівка, Донецької області.

Залишилась дружина і син.

Місце поховання: м. Кропивницький, Ровенське кладовище, Алея Слави.

Указом Президента України № 747/2014 від 29 вересня 2014 року, "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Рішенням виконкому Кіровоградської ради від 26 серпня 2014 р. нагороджений відзнакою "За заслуги 2 ступеня" (посмертно).

БУЗУЛЯК Анатолій Віталійович

Сержант. Командир відділення, 3-й окремий полк спеціального призначення.

Народився 29 листопада 1986 р., с. Високі Байраки, Кіровоградський район, Кіровоградська область.

Загинув 29 липня 2014 р. під час виконання бойового завдання в складі розвідгрупи з рятування пілотів збитих літаків СУ-25 в с. Латишеве, Шахтарський район, Донецька область.

Залишилися мати та старший брат.

Місце поховання: с. Іванівка, Кропивницький район, Кіровоградська область.

Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України» (посмертно).

ПАРШУТІН Олег Володимирович

Сержант. Молодший інспектор відділення інспекторів, Донецький прикордонний загін

Народився 14 березня 1975 р., м. Кіровоград.

Загинув 31 липня 2014 р. під час мінометного обстрілу ВІПС "Василівка" (ВПС "Амвросіївка) в районі с. Василівка (Амвросіївський район) в Донецькій області.

Залишилися мати, брат, дружина та донька.

Місце поховання: м. Кропивницький, Ровенське кладовище, Алея Слави.

Указом Президента України № 640/2014 від 8 серпня 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Рішенням виконкому Кіровоградської ради від 26 серпня 2014 р. нагороджений відзнакою "За заслуги 2 ступеня" (посмертно).

СЄНЧЄВ Сергій Олексійович

Підполковник. Заступник командира полку з виховної роботи, 3-й окремий полк спеціального призначення.

Народився 8 липня 1973 р., м. Донецьк.

4 серпня 2014 р. дістав тяжкі кульові та осколкові поранення, коли евакуював пораненого товариша з палаючого бронетранспортера під час бою за висоту Савур-Могила, за 30 хвилин помер під час евакуації вертольотом до шпиталю.

Залишились батько, брат, дружина, донька та син.

Похований у м. Кропивницькому, Ровенське кладовище, Алея Слави.

Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 року, "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Рішенням виконкому Кіровоградської ради від 26 серпня 2014 р. нагороджений відзнакою "За заслуги 2 ступеня" (посмертно).

Рішенням виконкому Кіровоградської ради від 10 вересня 2015 р. нагороджений відзнакою "За заслуги 1 ступеня" (посмертно).

ПАНЧЕНКО Дмитро Миколайович

Солдат. Санітарний інструктор,  3-й окремий полк спеціального призначення.

Народився 6 квітня 1979 р., с. Соколівське, Кіровоградський район, Кіровоградська область.

Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з Іловайського котла т.зв. "Зеленим коридором" на дорозі поміж с. Многопілля - с. Червоносільське. 3 вересня 2014 р. тіло Панченка Д.М. разом з тілами 96 інших загиблих у т.зв. Іловайському котлі було привезено до Дніпропетровського моргу. 16 жовтня 2014 р. тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі м. Дніпропетровська, як невпізнаний герой. Був упізнаний за тестами ДНК.

Перепохований у березні 2015 р. на Алеї Слави, Ровенське кладовище, м. Кропивницький.

Залишилися батьки, брат, дружина та двоє дітей, син і донька.

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

КРИВЕНКО Максим Ігоревич

Солдат. Старший розвідник, 3-й окремий полк спеціального призначення.

Народився 24 травня 1992 р., м. Кіровоград.

Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з Іловайського котла т.зв. "Зеленим коридором" на дорозі поміж с. Многопілля - с. Червоносільське. 3 вересня 2014 р. тіло Кривенка М.І. разом з тілами 96 інших загиблих у т.зв. Іловайському котлі було привезено до Дніпропетровського моргу. 16 жовтня 2014 р. тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі м. Дніпропетровська, як невпізнаний герой. Був упізнаний за тестами ДНК.

Перепохований 5 лютого 2015 року на Алеї Слави, Ровенське кладовище, м. Кропивницький.

Залишились батьки.

Указом Президента України № 436/2015 від 17 липня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

КОЛЕСНИК Сергій Сергійович

Солдат. Гранатометник, 30-а окрема механізована бригада.

Народився 23 липня 1992 р., с. Рівне, Новоукраїнський район, Кіровоградська область.

Загинув 25 липня 2016 року під час несення служби в районі с. Старогнатівка, Волноваський район, Донецька область.

Залишились дружина та син.

Похований на Алеї Слави, Рівнянське кладовище, м. Кропивницький.

ЛАНЕЦЬКИЙ Олександр Олександрович

Старший солдат. Водій-електрик, 28-а окрема механізована бригада.

Народився 25 березня 1982 р., с. Соколівське, Кіровоградський район, Кіровоградська область.

Помер 22 червня 2017 р. під час несення служби в зоні проведення АТО.

Залишилися мама та молодший брат - інвалід дитинства та сестра.

Похований у с. Соколівське, Кропивницького району, Кіровоградської області.

СУХІН Віктор Вікторович

Солдат. Водій-навідник, 34-й окремий мотопіхотний батальйон (57-а окрема мотопіхотна бригада).

Народився 17 грудня 1979 р., с. Димине, Новоукраїнський район, Кіровоградська область.

Загинув 10 січня 2018 р. від мінно-вибухової травми внаслідок підриву БРДМ-2 на невстановленому вибуховому пристрої поблизу селища Піски, Ясинуватський район, Донецька область.

Залишились мати, брат, дружина та донька.

Похований у с. Димине, Кропивницький район, Кіровоградська область.

Указом Президента України № 98/2018 від 6 квітня 2018 року, "за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

ЯРЕМА Віталій Іванович

Солдат. Розвідник 2 взводу розвід батальйону, 14-та окрема механізована бригада.

Народився 30 липня 1977 року у м. Новоукраїнка, Кіровоградська область.

Помер 22 січня 2016 року по дорозі до дому у м. Знам'янка.

Похований у м. Новоукраїнка.

.

ЗАБОЛОТНЄВ Сергій Вікторович

 Заболотнєв Сергій Вікторович народився у с. Димине, 25 жовтня 1993 року у с. Димине, Новоукраїнського району, Кіровоградської області. У 2008 році закінчив Диминську ЗОШ І-ІІ ст., потім навчався у Кіровоградському професійному ліцеї, де здобув професію монтажника гіпсокартннних конструкцій, будівельника. В 2012 році проходив службу у лавах Збройних сил України. З 2014 року проходив службу у зоні проведення АТО на сході країни.  Після демобілізації працював у охоронних підприємствах.

25 лютого 2022 року знову повернувся до лав Збройних сил України і став на захист рідної землі. Загинув Сергій Вікторович 3 березня 2022 року у бою з окупантами. У героя залишилася дружина Каріна Олексіївна та дочка Кіра Сергіївна, 2012 року народження.Поховали Героя 7 березня 2022 року у рідному селі Димине. 

АГЕЄВ Олександр Вікторович

Агеєв Олександр Вікторович народився 29 вересня 1977 року, у місті Кіровограді (нині Кропивницький). У 1984 році пішов до 1 класу 26 школи (ліцей «Нова українська школа) в якій провчився 9 класів. Після школи, у 1992 році, вступив до Кіровоградського Профтехучилища №2, де отримав спеціальність автослюсар.

Строкову службу Олександр Агеєв проходив у Збройних силах України у м. Одеса з 1995 по 1997 роки.

З 2002 року проживав один, на території Миколаївської сільської ради у селищі Шостаківка.

.У перші дні війни у лютому 2022 року пішов захищати Батьківщину.8 березня 2022 року Олександр Вікторович  загинув у бою з окупантами.Похований в селищі Шостаківка.

ТЕРЕЩЕНКО Олександр Олександрович

Олександр Олександрович Терещенко народився 24 квітня 1987 року в м. Кропивницькому. Проживав і виховувався у повній сім’ї. З першого по дев’ятий клас навчався в ЗОШ №35 (нині Інноваційна гімназія).

З 2002 року по 2006 рік здобував освіту в будівельному коледжі, який закінчив з відзнакою. Через деякий час вступив до Центральноукраїнського національного технічного університету, який також закінчив з відзнакою. У 2014 році був учасником Революції гідності. З 2006 по 2008 рік проходив строкову військову службу в прикордонних військах у Закарпатському окрузі у місті Хуст. У 2014 році вступив до лав національної гвардії. Не зміг залишитись осторонь від подій на сході України, тому пішов добровольцем і став учасником АТО. 

У період повномасштабного вторгнення РФ на територію нашої держави як резервіст 26 лютого 2022 року добровільно пішов на військову службу. Під час виконання бойового завдання в зоні проведення операції об’єднаних сил, у складі батальйонно-технічної групи, під час бойового зіткнення з російськими окупаційними військами в районі населеного пункту Зачатівка Волноваського району Донецької області, Терещенко Олександр Олександрович загинув від тяжких ран. Це сталося 06.03.2022 року.

ВЛАСЕНКО Віталій Васильович

Віталій  Васильович  народився  в  селі  Дар’ївка,  Кіровоградського  району,  Кіровоградської  області  5  червня  1966  року. У 1983  році  закінчив  Ганнинську  середню  школу, після  чого продовжив  навчання  в  Ачинському  військовому  авіаційному  технічному училищі. В  2015  році  старший  лейтенант  Власенко  Віталій  Васильович  безпосередньо  брав  участь  в  антитерористичній  операції  у Донецькій  та  Луганській  областях.

 В  лютому  2022  року  з  перших  днів  повномаштабного  вторгнення росії  в  Україну  Віталій  Васильович  став  на  захист  рідної  Вітчизни. 

16  березня  2022  року  загинув у бою  з  окупантами. У  Віталія  Васильовича  залишилися  дружина  та  мама. 

Похований у селі Дар'ївка Кропивницького району.

БІЛИЙ Віктор Сергійович

Білий Віктор Сергійович народився 01 січня 1989 року в селі Володимиро-Іллінці (нині село Апрелівка) Бобринецького району Кіровоградської області.

Стрілець-снайпер 1 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти, солдат БІЛИЙ Віктор Сергійович загинув 06 березня 2022 року у селищі Ключове Великоновосілковського району Донецької області  від поранень несумісних з життям. Під час наступу противника тіло солдата БІЛОГО Віктора Сергійовича не вдалося евакуювати та було залишено в Будинку культури н.п. Зачатівка Волноваського району Донецької області.

У БІЛОГО Віктора Сергійовича залишилася дочка Аріна, мама та сестра.

ПІСКУН Богдан Володимирович

Народився Богдан Володимирович 28 вересня 1999 року у селі Олександрівка Устинівського району. Закінчив Соколівську школу. Після чого продовжив навчання у ПТУ №9. Дуже добрий, завжди приходив на допомогу, цінував дружбу.

Не зміг залишитись осторонь від подій на сході України, тому у 2021 році пішов на захист Рідної Землі.

14 березня 2022 року загинув від тяжких осколкових поранень в бою з окупантами. 

Похований в селі Черняхівка.

ЖУРАВЕЛЬ Сергій Володимирович

Народився Сергій Володимирович 11 травня 1965 року в селі Запорізьке Дніпропетровської області. Проживав з дружиною у селі Соколівське. Працював дробильником у кар’єрі ПАТ “Кіровоградграніт”.

Був доброю відповідальною людиною, справжнім патріотом, який у перші дні війни пішов захищати Батьківщину.

Загинув 27 березня 2022 року на сході України. Похований в селі Черняхівка.

ТАРАСОВ Володимир Іванович

Володимир Іванович народився в с. Димине Новоукраїнського району Кіровоградської області 07 вересня 1966 року. Після закінчення Диминської школи, вивчився на механізатора і повернувся у рідне село.

Одружився, разом з дружиною Оленою виростили та виховали 3 дітей, мають онуків.

Все своє життя відав тяжкій праці на рідній землі.

Загинув 11 квітня 2022 року в районі н.п. Нижнє Новоайдарського району Луганської області.

Похований в селі Димине.

КОЛЯДА Володимир Володимирович

КОЛЯДА Володимир Володимирович народився 06 травня 1973 року. Загинув 22 квітня 2022 року в зоні бойових дій Донецької області.

У Володимира Володимировича залишився син Олександр та брат.

Похований на кладовищі села Черняхівка.

ТЕЛЕЖИНСЬКИЙ Денис Володимирович

Народився Денис Володимирович 21 травня 1989 року в селі Соколівське.
Навчався в Соколівській загальноосвітній школі, після чого отримав вищу освіту. Працював на посаді заступника головного бухгалтера в ТОВ «Кіровоградська нафтова компанія». Був доброю, порядною, відповідальною людиною, справжнім патріотом, який в перші ж дні війни пішов захищати Батьківщину.

Загинув 17 травня 2022 року захищаючи Україну від ворога на сході країни.

КАЧУР Герман Миколайович

Народився Герман Миколайович 31 січня 1967 року у м. Вінниці. Мав дві вищі освіти, володів декількома іноземними мовами. Був доброю, порядною, відповідальною людиною, справжнім патріотом, який в перші ж дні війни пішов захищати Батьківщину. Проходив службу у 59-й окремій мотопіхотній бригаді ім. Якова Ганзюка.

Загинув 26 травня 2022 року під час танкового обстрілу в районі н.п. Оленівка Миколаївської області.

Похований в селі Дар'ївка.

ГРИЦАЙ Сергій Олександрович

Сергій Олександрович народився 02 червня 1986 року, в селі Іванівка Кіровоградського району Кірвоградської області. Після закінчення 11 класу Іванівської ЗОШ, навчався в м.Кіровограді у ПТУ № 2,  отримав спеціальність автослюсар. У 2004 – 2005 р.р. Проходив строкову службу в збройних силах України, прикордонні війська. Після служби працював в м.Кропивницькому  на СТО. Сергій був доброю, порядною людиною, люблячим чоловіком і батьком.

26 лютого 2022 року отримав повістку, пішов захищати Україну.

У Героя Залишилась дружина Наталія, син Іван, 2016 року народження.

Загинув 06 червня 2022 року біля н.п. Піски Донецької області. Похований на Алеї Слави Далекосхідного кладовища.

МАРДАК  Олександр  Станіславович

Олександр  Станіславович  народився 23 липня 1975 року в селі Вишняківка Кіровоградського району Кіровоградської області.
Після закінчення  Вишняківської школи  здобув спеціальності  водія  та тракториста. Все життя працював механізатором  у місцевому сільськогосподарському товаристві.
Після  початку  військової  агресії російської  федерації проти України пішов захищати нашу  Батьківщину.  
  У Героя залишилась мати, дружина, сини Станіслав та Володимир.
  Олександр був щирою, доброю і порядною людиною, люблячим  та турботливим сином, батьком, чоловіком, вірним  та щирим товаришем, відповідальним та старанним працівником.
      Таким він  і залишиться в наших  серцях земляків.

Загинув 19 червня 2022 року в районі смт Тошківка, Сєвєродонецького району, Луганської області. Похований в селі Вишняківка.

КОВАЛЕНКО Олександр Петрович

Олександр народився 5 вересня 1976 року у с. Соколівське. Був чуйною, доброю, чемною, інтелігентною людиною. У нього було 3 дітей і дуже багато друзів.

Олександр дуже любив свою роботу, займався ремонтом побутової техніки, працював на трьох роботах відразу, намагався усім забезпечити свою сім'ю, був дуже люблячим татом і турботливим сином.

З початку війни він не міг сидіти спокійно, чекав на повістку, рвався захищати Батьківщину від ворога, хоча навіть не служив у армії.

КОВАЛЕНКО Олександр Петрович трагічно загинув 04 липня 2022 року.

              ЧУПАЙДЕНКО Євгеній Олександрович

Євгеній Олександрович народився 21 лютого 1981 у с.Соколівське.

         Навчався у Соколівській загальноосвітній школі, потім у професійно-технічному училищі №8 м. Кіровограда, проходив строкову службу у лавах ЗСУ. Він був чуйною, доброю, відповідальною людиною! Люблячім чоловіком, батьком, дідусем. У 2015-2016 роках знаходився в зоні АТО Луганської області. Отримав подяку за відданість Батьківщині. Повернувшись додому, повернувся на своє робоче місце ТОВ "Черняхівські ковбаси", де пропрацював 17 років. Він вважав, що жах війни більше не побачать, але 26 лютого 22-го року його життя знов змінилось…. «повістка,сумка і кляті орки».

5 місяців боротьби за свободу за Україну, за життя своїх дітей та онуків, щасливе майбутнє. Євгеній героїчно загинув у селищі Новодонецьке, Донецької області від тяжких осколкових поранень 17.07.2022 року.

Похований в селі Черняхівка.

     ГУЛІКОВ Віктор Сергійович

Віктор народився 7 липня 1987 року у с. Івано-Благодатне.

35-річний головний сержант механізованої роти Віктор Гуліков 09 серпня 2022 року помер у Києві в військовому клінічному шпиталі від отриманих в бою поранень.

Похований на Алеї Слави Далекосхідного кладовища.

ПОЛІТОВ  Євгеній  Олександрович

Євгеній Олександрович  народився  23  грудня  1984  року  у  м. Кіровограді, виховувався  у  багатодітній  сім’ї. Спочатку Євгеній навчався в загальноосвітній школі І-ІІІ ст. №19 (гімназія «Ерудит»). У  1997  році  разом  з  сім’єю  переїхав  на  постійне  місце  проживання у  с. Дар’ївка, Кіровоградського району Кіровоградської області.

У  2003  році  закінчив  10  класів  Ганнинської  середньої школи.  В  цьому ж  році  був  призваний  до  Збройних  Сил  України. По  закінченню  служби  працював    на   підприємствах  м. Кропивницького.

Після  початку  військової  агресії  російської  федерації  проти  України  пішов  захищати  нашу  Батьківщину. Служив у 56-ї бригаді, 21-му батальйоні. Був снайпером-стрільцем.

Під час виконання бойового завдання Євгеній отримав поранення. 

09 серпня 2022 року Євгеній Олександрович помер  у  шпиталі  м. Дніпро  від  отриманих  травм.

У  Героя   залишилися  сестра  Жанна,  брати  Микола  та  Юрій   та  син Ростислав.

ДУНДУК Олексій Вікторович

Олексій Вікторович народився 27 березня 1992 року у с. Димине, Новоукраїнського району, Кіровоградської області. У 2007 році закінчив Диминську школу. З 2007  по 2009 рік навчався у Ліцеї «Сокіл» (м. Кропивницький). Після навчання у професійному училищі, отримав  професію майстра будівельника.

Після навчання в училищі у 2011 році проходив строкову службу у лавах ЗСУ. У 2014 році був мобілізований та направлений у зону АТО.

З перших днів повномасштабного вторгнення росії став на захист Батьківщини.

25 серпня 2022 року, захищаючи Україну від ворога, загинув бойовий медик, молодший сержант Дундук Олексій Вікторович. Йому назавжди залишиться 30 років.

Молодий Герой не встиг створити сім’ю… У нього залишилася мама.

ОЛІЙНИК Дмитро Петрович

ОЛІЙНИК Дмитро Петрович народився 23 січня 1992 року в селі Соколівському. Після закінчення у Соколівської загальноосвітньої школи навчався у професійно-технічному училищі №8 у м. Кропивницькому, отримав спеціальність  електрогазозварника. Працював на підприємствах міста Кропивницький.

Дмитро мав загострене почуття справедливості. Був вірним товаришем та надійним другом. З 2014 року проходив службу у зоні проведення АТО.

25 лютого 2022 року став на захист Батьківщини.

Молодий Герой не встиг створити сім’ю… У нього залишилася мама та сестра.

Командир машини 1 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти, солдат ОЛІЙНИК Дмитро Петрович загинув 30 вересня 2022 року в ході бойових дій в населеному пункті с. Первомайське Ясинуватського району Донецької області. Тіло залишилося на непідконтрольній території, так як евакуація тіла була неможлива через масові обстріли противника.

ЗАРАПІН Юрій Олександрович

ЗАРАПІН Юрій Олександрович народився в місті Кіровограді 27 грудня 1969 року.

Солдат ЗАРАПІН Юрій Олександрович загинув 09 серпня 2022 року в селі Піски Донецької області під час виконання завдань, здійснених заходів із забезпеченням заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганських областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів. Тіло військовослужбовця неможливо евакуювати у зв’язку з інтенсивним обстрілом зі сторони противника та безперервними штурмовими діями.

МАЦЕПА Олександр Анатолійович

Олександр народився 30 листопада 1980 року в селі Соколівському. Навчався у Соколівській школі, далі здобував освіту у Кіровоградському технікумі механізації сільського господарства. Працював у ТОВ «Черняхівські ковбаси», звідки і пішов захищати Батьківщину від ворога.

Був люблячим батьком, чоловіком, сином, братом… Добрий, життєрадісний, працьовитий, готовий допомогти усім навколо, нічого не вимагаючи натомість.

Олександр МАЦЕПА загинув під час виконання бойових завдань в Донецькій області 01 листопада   2022 року.

Похований в селі Черняхівка.

ТУПАЛЕНКО Сергій Анатолійович

Сергій Анатолійович народився 01 травня 1974 року в місті Кіровограді. Проживав та навчався у селі Українка. Далі здобував освіту у Кіровоградському ПТУ №2 та Кіровоградському державному технічному університеті.  Працював слюсарем у ТОВ «Кіровоградпостач».

Був турботливим сином, найдорожчим братом, люблячим батьком для своїх синів…. Безмежно кохав свою дружину Кароліну.

Був компанійським і завжди приходив усім на допомогу. Захоплювався риболовлею та ремонтом автомобілів.

ТУПАЛЕНКО Сергій Анатолійович загинув захищаючи Батьківщину на півдні України, 05 листопада 2022 року.

ЩЕРБАНЬ Дмитро Юрійович

Дмитро народився 29 березня 1991 року в с.Нове  Кіровоградського району Кіровоградської області. Навчався в Іванівській школі. Після закінчення 11 класу працював на будівництвах. У 2011 – 2012 рр. проходив строкову службу в збройних силах України. Після служби продовжив роботу на будівництві. Працював за кордоном, але повернувся захищати Рідну Землю.

За час проходження військової служби свої обов’язки виконував відмінно, користувався авторитетом серед колег та підлеглих. Дмитро був світлою, доброю, порядною людиною, люблячим батьком двох дітей: сина Максима та доньки Кіри.

Загинув 02 листопада 2022 року у н.п. Невське, Сватівського р-ну, Луганської обл.

Похований в селі Безводня.

ПОГОРІЛИЙ Олександр Вікторович

Олександр народився 24 січня 1995 року в селі Димине. У 2010 році закінчив Диминську школу. Після школи навчався в училищі та здобув професію автомеханіка. Створив сім’ю, в якій народилася донька Злата. Проходив строкову службу в збройних силах України,  був учасником АТО. З перших днів повномасштабного вторгнення ворога на нашу Батьківщину, не роздумуючи пішов захищати неньку Україну.

ПОГОРІЛИЙ Олександр Вікторович героїчно загинув, виконуючи бойове завдання, 18 жовтня 2022 року в районі населеного пункту Давидів Брід Херсонської області.

Похований в селі Димине.

ГОЛУБІЦЬКИЙ Владислав Іванович

Голубіцький Владислав Іванович народився 16 липня 1977 року. Він був професійним столяром, робив гарні вироби з дерева.

24 лютого 2022 року зранку пішов у військкомат – добровольцем, потрапив у розвідку.

Пройшов важкі бої під Сєвєродонецьком, Лисичанськом. Їхній батальйон переправили в Херсонську область. Пропав безвісти під селом Шевченківка. Після звільнення території від російського загарбника, хлопці-побратими знайшли його.

Загинув 13 жовтня 2022 року в районі Дудчан на Херсонщині.

ПАВЛІЧЕНКО Валерій Леонідович

Валерій Леонідович Павліченко народився 30 жовтня 1966 року у селі Соколівське, тут прожив усе життя. Був доброю, порядною, відповідальною людиною, справжнім патріотом, який, не вагаючись, пішов захищати Батьківщину.

  Під час виконання бойових завдань у Херсонській області 01 жовтня 2022 року Валерій отримав тяжкі поранення. Лікарі реанімаційного відділення боролися за життя Захисника, проте, на превеликий жаль, 12 листопада 2022 року його життя обірвалося...

  Похований на Алеї Слави в селі Черняхівка.

БІТЕНЬКОВ Максим Сергійович

Максим народився 07 грудня 1989 року в селі Соколівське. Навчався в Соколівській школі. Далі здобув освіту в ПТУ №4 і пішов працювати електрогазозварювальником на АТ “Ельворті”.

БІТЕНЬКОВ Максим Сергійович загинув під час виконання службових обов’язків, внаслідок танково-мінометного обстрілу біля населеного пункту Авдіївка Донецької області 28 листопада 2022 року.

ГАВРИЛЕНКО Сергій Олександрович

Сергій Олександрович народився 02 червня 1974 року в селі Крупське (Карлівка). Після закінчення школи проходив строкову службу в збройних силах України, був учасником АТО. З перших днів повномасштабного вторгнення ворога на нашу Батьківщину, не роздумуючи став на її захист.

Сергій був люблячим сином, чоловіком, батьком…добрим, життєрадісним, працьовитим, завжди готовим допомогти усім навколо. Таким він і залишиться в наших серцях.

ГАВРИЛЕНКО Сергій Олександрович загинув 06 грудня 2022 року внаслідок артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Бахмут Донецької області під час виконання бойових завдань, здійснених заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій області.

БОЙКО Сергій Миколайович

Сергій Миколайович народився 06.11.1974 року в селі Верблюжка Новгородківського району. Навчався у загальноосвітній школі №19 у місті Кіровограді. З 1992 року по 1994 рік проходив строкову військову службу у місті Харкові. 1995 року створив сім’ю, у якій 1998 року народився син Микола.

Брав участь в антитерористичній операції у 2015-2016 роках.

З березня 2022 року став на захист Батьківщини від збройної агресії російської федерації.

Під час виконання бойових завдань у Луганській області Сергій отримав тяжкі поранення. Тривалий час проходив реабілітацію після поранення, проте на превеликий жаль, 01.01.2023 року його життя обірвалося.

Був доброю, порядною, відповідальною людиною, люблячим батьком, чоловіком, сином.

Похований в селі Вишняківка.

ГУЛЯ Сергій Володимирович

Сергій Володимирович народився 20 липня 1971 року у місті Кіровограді.

Був турботливим сином, найдорожчим братом, люблячим батьком для своїх доньок.

ГУЛЯ Сергій Володимирович загинув захищаючи Батьківщину від збройної агресії російської федерації в Донецькій області, 26 грудня 2022 року.

Похований в селі Шевченкове.

КОНДРАТЮК Віктор Васильович

Віктор Васильович народився 3 січня 1968 року у с. Соколівське.

У с. Соколівське закінчив школу. Після навчання у профтехучилищі повернувся до рідного села, де проживав і працював.

Був турботливим братом, люблячим чоловіком та  батьком.

У Героя залишилися дружина Оксана та син Сергій.

КОНДРАТЮК Віктор Васильович, головний сержант – командир кулеметного відділення, кулеметного взводу 1 стрілецького батальйону загинув захищаючи Батьківщину від збройної агресії російської федерації на східному напрямку у районі міста Бахмут 10 січня 2023 року. Похований на Алеї Слави Черняхівського кладовища.

МАКАРЕНКО Антон Ігорович

Антон Ігорович народився 1 липня 1992 року у м. Кіровограді.

Навчався у 9-й гімназії м. Кропивницький, після чого закінчив профтехучилище і здобув професію кухаря-кондитера. У 2010 році проходив строкову службу у лавах ЗСУ.

Антон Ігорович з перших днів повномасштабного вторгнення пішов добровольцем захищати Батьківщину. На Херсонському напрямку був поранений, після лікування знову повернувся у стрій.

У Героя залишилися п'ятирічний син Кирил, мама та сестра.

МАКАРЕНКО Антон Ігорович загинув на східному напрямку у районі міста Бахмут 24 січня 2023 року.

Похований на Алеї Слави Черняхівського кладовища.

ТЮТЮН Валентин Володимирович

Валентин Володимирович народився 18 січня 1986 року у с. Назарівка Кіровоградського району, Кіровоградської області.

З березня 2022 року Валентин Тютюн став на захист Батьківщини і до кінця був вірним присязі.

З війни його не дочекалися дружина, син, донечка, батько, брати та рідні.

ТЮТЮН Валентин Володимирович помер 23 лютого 2023 року від отриманих поранень під час виконання бойового завдання.

Похований в селі Назарівка.

ПТАШНИК Олександр Костянтинович

ПТАШНИК Олександр Костянтинович народився 17 січня 1987 року.

Трагічно загинув 12 березня 2023 року.

ТРИГУБЕНКО Олексій Анатолійович

ТРИГУБЕНКО Олексій Анатолійович народився 02 липня 1973 року в селі Назарівка.

Олексій Анатолійович в період з 27.02.2022 року по 15.07.2022 року приймав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях.

Помер 22 травня 2023 року внаслідок хвороби пов’язаної із захистом Батьківщини.

СУХИЙ Олексій  Миколайович

Сухий  Олексій  Миколайович  народився    08 березня 1979 року в селі  Вишняківка Кіровоградського району Кіровоградської області.

Закінчив Вишняківську восьмирічку. Повну середню освіту здобув у Крупській  школі. Після закінчення  школи навчався у місті Кіровоград.   Із  1997   по  1998 проходив  строкову військову  службу у Збройних силах  України. Після служби в армії працював  у виправній  колонії  номер 6 м. Кіровограда, місцевому господарстві ТОВ «РОС АГРО». У 2015-2016 роках брав участь у  антитерористичній  операції на Сході  України, отримав статус Учасника бойових дій,  а у 2022 році, після  почату повномасштабного вторгнення, пішов захищати нашу землю. Пройшов  багато  гарячих точок російсько-української війни, мав звання  інструктора  по підготовці  кадрів  по протитанковій  обороні, був  неодноразово поранений. Мав нагороди. Посмертно нагороджений Головнокомандувачем Збройних Сил України Валерієм  Залужним  Пам’ятною грамотою  на знак глибокої  вдячності та жертовності  служіння  у Збройних Силах України.

Щирий, добрий, порядний, доброзичливий, готовий  завжди прийти всім на допомогу. Таким залишиться назавжди в нашій  пам’яті.

У Героя  залишилась мати – Суха  Санія  Мілласкарівна, дружина – Анастасія Сергіївна, доньки - Валерія та  Євгенія , сестра – Наталія Миколаївна.

Сухий Олексій  Миколайович загинув 20 травня 2023 року, захищаючи  Україну, під час виконання бойового завдання  поблизу н.п. Курдюмівка  Бахмутського району  Донецької області .

Похований в селі Вишняківка.

ЗАРАПІН Валерій Олександрович

ЗАРАПІН Валерій Олександрович народився 22 грудня 1977 року.

Трагічно загинув 14 червня 2023 року.

КОЦУР Іван Анатолійович

Іван Анатолійович Коцур народився 02 лютого 1990 року у місті Унгени, Республіка Молдова. У 1993 році родина переїхала в Іванівку Кіровоградського району.

Після закінчення Іванівської ЗОШ Іван Коцур вступив у ЦНТУ, який закінчив у 2012 році і отримав спеціальність «Підйомно-транспортні, дорожні, будівельні, меліоративні машини і обладнання». Працював у кар'єрі «Елгран».

2015-2016 рр. пройшов строкову службу в ЗСУ, підписав контракт і отримав військове звання старший солдат.

У 2017 році закінчив курси лідерства в Харківському національному університеті повітряних сил імені Івана Кожедуба, отримав перше офіцерське звання - молодший лейтенант. Продовжив службу у селищі Мартинівка Вознесенського району Миколаївської області.

2018-2019 рр. брав участь у бойових діях у зоні ООС. Має орден.

Під час повномасштабного вторгнення рф брав участь в обороні міста Вознесенськ Миколаївської області. Будучи командиром роти охорони, отримав звання капітан.

У 2023 році перевівся в 35-ту окрему бригаду морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського, був заступником командира роти – інструктор з повітряно-десантної підготовки роти морської піхоти в/ч А 2613. Брав участь в обороні м. Авдіївка Донецької області. У складі 88 окремого батальйону 35 бригади морської піхоти брав участь у звільненні населеного пункту Сторожеве на Донеччині.

Загинув Іван Коцур 14 червня 2023 року в районі населеного пункту Старомайорське Донецької області під час штурму ворожих позицій, отримавши внаслідок ворожого мінометного артилерійського обстрілу поранення несумісне з життям.

У Героя залишилися дружина, донька, мати, брат і сестра.

Іван Анатолійович Коцур був доброю, відповідальною, порядною людиною, люблячим сином, братом, батьком. Любив свою роботу.

Похований в селі Іванівка.

ЧАБАН Олексій Олегович

Олексій Чабан народився 30 листопада 1994 року у Кіровограді. Навчався в Кіровоградській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №1. Далі продовжив навчання у Регіональному центрі професійної освіти ім.О.С.Єгорова. Працював у ПРАТ «Креатив», звідки у березні 2022 року його мобілізували до лав Збройних сил України.

ЧАБАН Олексій Олегович загинув в районі населеного пункту Сторожове Волноваського району на Донеччині 21 червня 2023 року.

БІБІК Валерій Миколайович

Валерій Миколайович Бібік народився 31 жовтня 1988 року в селі Новомиколаївка Новгородківського району. Потім з матір’ю і братом переїхав у село Івано-Благодатне Кіровоградського району. Навчався в Івано-Благодатненській школі, потім отримав професію електрогазозварювальника в професійно-технічному училищі №4 у місті Кропивницькому. 3 листопада 2006 року був призваний на строкову військову службу Кіровоградським ОМВК, проходив службу у місті Десна на Чернігівщині. Після звільнення в запас у 2007 році працював за спеціальністю електрогазозварювальника, мав повагу від колективу. У липні 2011 року одружився з Анною Бібік, був хорошим чоловіком і батьком.

15 жовтня 2022 року Валерія Бібіка призвали на військову службу захищати рідну землю. Служив у військовій частині 7015 в четвертій танковій бригаді. Весь час перебував на гарячих позиціях. Нагороджений нагрудним знаком “За заслуги перед 4 ОТБР”

Загинув Валерій Бібік 23 червня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Торське Донецької області.

У Валерія Бібіка залишилися дружина, двоє дітей — донька і син, батьки.

Похований в селі Українка.

ПИЛИПЧУК Олександр Олександрович

Олександр Олександрович народився 06 листопада 1971 року в селі Олено-Косогорівка Кіровоградського району. Навчався в Олено-Косогорівській школі, потім отримав професію ветеринара в Компаніївському коледжі ветеринарної медицини у Компаніївці. Після навчання призваний на строкову військову службу в десантно-штурмові війська України. Після звільнення працював за спеціальністю в селі Олено-Косогорівка, займався сільським господарством, мав повагу серед односельців.

У квітні 2022 року Олександр пішов добровольцем на військову службу захищати рідну землю. Служив у військовій частині А7361, 24 бригаді 95 батальйону.

Весь час перебував на гарячих позиціях.

Пилипчук Олександр Олександрович загинув на південному фронті у Херсонській області 19 липня 2023 року.

У Олександра Пилипчука залишилися мама, двоє синів, онук та внучка, сестра, племінники, рідні та друзі.

Похований в селі Олено-Косогорівка.

АВРАМ Валерій Вікторович

Народився Валерій Вікторович 05 листопада 1985 року в с. Гарманівка Компаніївського району Кіровоградської області.

У жовтні 2007 року одружився та оселився в с. Назарівка Кропивницького району Кіровоградської області.

26 квітня 2023 року був призваний на захист Батьківщини.

З війни його не дочекались дружина, син, донечка.

Валерій Вікторович Аврам загинув 14 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання.

Похований в селі Назарівка.

ШЕРЕМЕЙ Андрій Васильович

Андрій Шеремей народився 01 грудня 1994 року в селі Олено-Косогорівка Кіровоградського району. Навчався в Олено-Косогорівській школі, потім отримав професію верстатника широкого профілю в Кіровоградському училищі №4. Після навчання призваний на строкову військову службу. В 2015 році підписав контракт із проходження військової служби в АТО, а з перших днів війни став на захист Батьківщини.

В Андрія залишилась дружина, донька, мама, тато, брати, друзі.

Загинув Андрій ШЕРЕМЕЙ 23 січня 2023 року.

Похований в селі Шевченкове.

АРТЕМЕНКО Сергій Володимирович

Сергій Артеменко народився 31 березня 1980 року у селищі Компаніївка. Після закінчення школи здобув освіту ветеринара і почав працювати за фахом. Пізніше трудовий шлях продовжив на підприємствах “Промвибух” та “Кіровоградграніт” З родиною жив у селі Соколівське. Разом з дружиною Юлією виховували двох дітей – сина Євгена та доньку Поліну. Був надзвичайно доброю людиною, сумлінним працівником, найкращим чоловіком та батьком.

05 березня 2022 року Сергій Артеменко вступив на військову службу до Кропивницького РТЦК та СП Кіровоградської області. Був гідним воїном, сумлінно виконував службові обов’язки.

Артеменко Сергій Володимирович помер при виконанні завдань за призначенням 19 вересня 2023 року.

Похований на Алеї Слави в селі Черняхівка.

МАЗУР Олександр Сергійович

МАЗУР Олександр Сергійович народився 06 лютого 1982 року.

23 жовтня 2023 року в ході бойових дій біля села Богданівка на Донеччині під час виконання завдань із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій області загинув МАЗУР Олександр Сергійович, сержант, бойовий медик взводу 3 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти військової частини.

ВІБЛИЙ Володимир Михайлович

Володимир народився 26 травня 1987 року в селі Далеке Новоукраїнського району. З сім’єю переїхали жити в село Олено-Косогорівку Кропивницького району, тут Володимир навчався в Олено-Косогорівській школі, працював трактористом, мав повагу від односельчан.

У Володимира залишилась дружина, три доньки, сестра, брати, рідні та друзі.

ВІБЛИЙ Володимир Михайлович загинув 23 листопада 2023 року.

Похований в селі Олено-Косогорівка.

МЕРЕТ  Алік Львович

Алік Мерет народився 16 березня 1990 року в селі Новомиколаївка Новгородківського району Кіровоградської області

У 1993 році разом із батьками і братами переїхав у село Івано-Благодатне Кропивницького району. У 2007 році закінчив Івано-Благодатненську школу. Навчався в Новгородківському технічному училищі, здобував професію кухаря. Довгий час працював за кордоном, повернувся в листопаді 2021 року.

Алік Мерет не встиг одружитися. У жовтні 2022 року його призвали на військову службу.

Був чуйним, добрим, справедливим та життєрадісним. У пам’яті земляків він назавжди залишиться 33-річним чоловіком із щирою посмішкою.

МЕРЕТ Алік Львович загинув 20 грудня 2023 року.

Похований в селі Івано-Благодатне.

Олександр Биндич

Боєць народився родився 8 липня 1997 року в селі Назарівка Кропивницького району, навчався у Крупській загальноосвітній школі (нині село Карлівка Кропивницького району) та вищому професійному училищі №9 в обласному центрі.

З 2018 року працював у Державній службі з надзвичайних ситуацій. Пройшов військову строкову службу, після якої знов повернувся до ДСНС. У вільний час займався спортом.У серпні 2023 року його мобілізували, служив кропивничанин на посаді командира десантно-штурмового відділення, мав позивний "Джокер". Загинув 16 грудня 2023 року поблизу Синьківки Куп’янського району на Харківщині. У бійця залишились мати, дружина, сестри, племінники й вітчим.

ЄГОРОВ Юрій Юрійович

Юрій Єгоров народився 04 січня 1996 року у Кіровограді. Навчався у Клинцівській ЗОШ Кіровоградського району. У 2014 році закінчив Кіровоградське професійно-технічне училище №8 за спеціальністю муляр, електрозварювальник ручного зварювання. 
Із 2014 по 2020 роки працював зварювальником  на  металобазі «Альянс». У 2017 році одружився із жителькою с. Вишняківка Ольгою Єгоровою.

        Юрій став на захист нашої країни у перший день повномасштабного вторгнення — 24 лютого 2022 року. Був бойовим медиком стрілецького взводу військової частини.
Молодший сержант Юрій Юрійович Єгоров, відданий військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок, загинув 02 січня 2024 року в результаті мінометно-артилерійського обстрілу човна, що здійснював евакуацію поранених із населеного пункту Кринки Херсонської  області.
Юрій був мужнім, добрим, щирим, привітним, працьовитим, мав дуже багато друзів.
        Понад усе любив Україну, батьків, дружину та синочка Богдана. 
        Нагороджений медаллю «Учасник бойових дій».
        У Героя  залишилась мати, дружина, трирічний син. Похований в селі Клинці.

ХИТРИЙ Павло Григорович

Павло Хитрий народився 07 грудня 1969 року. 05 січня 2024 року був прийнятий на військову службу Кропивницьким РТЦК та СП Кіровоградської області.

Павло Григорович Хитрий загинув 25 березня 2024 року захищаючи Батьківщину від збройної агресії рф у результаті ворожого артилерійського обстрілу, отримавши поранення несумісні з життям, під час переміщення на позицію в районі населеного пункту Богданівка Бахмутського району Донецької області.

Похований в селі Черняхівка.

ШВАЧКО Віталій Сергійович

Віталій Швачко народився 21 липня 1989 року у селі Володимиро-Іллінка Бобринецького району Кіровоградської області. Після закінчення Володимиро-Іллінської середньої школи навчався у Кіровоградському ПТУ №8. Працював оператором котельні комунального підприємства “Теплоенергетик” у Кропивницькому. Одружений, разом із дружиною та донькою жив у селі Черняхівка Соколівської територіальної громади.  Віталій Швачко учасник АТО.    

7 лютого 2024 року знову став на захист нашої держави від ворога. Молодший сержант Віталій Швачко прийняв свій останній бій поблизу населеного пункту Табаївка на Харківщині 12 квітня 2024 року.

Похований в селі Черняхівка.

БОСЬКО Володимир Павлович

Володимир Босько народився 27 липня 1982 року у селі Вільне, тут закінчив загальноосвітню школу і вступив до Кіровоградського професійно-технічного училища №18. Після закінчення училища працював на ТОВ "Кіровоградпостач".

03 травня 2023 року Володимира Боська призвали на військову службу захищати нашу державу.

41-річний старший солдат Володимир Босько свій останній бій прийняв 18 травня 2024 року неподалік міста Вовчанськ Чугуївського району Харківської області.

Похований в селі Вільне.

БІЛЬЧЕНКО Олександр Леонідович

Олександр Більченко народився 01 жовтня 1975 року у селі Черняхівка. Коли Олександру виповнилося сім років, у нього померла мама, хлопчика виховувала бабуся. Він закінчив 9 класів Соколівської загальноосвітньої школи, працював трактористом на тракторній бригаді у рідному селі, потім на заводі “Тристар”, де від робітника виріс до майстра цеху.

20 червня 2022 року був призваний на військову службу в ЗСУ. У своїй військовій частині служив солдатом, водієм кулеметного взводу.

У Героя залишилися дружина і син.

Олександр Леонідович БІЛЬЧЕНКО загинув 10 червня 2024 року в районі населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області.

Похований в селі Черняхівка.

ДЕМЧЕНКО Володимир Анатолійович

Володимир Демченко народився 30 червня 1976 року у місті Кропивницькому. Після закінчення середньої школи вступив до морехідного училища у м.Одеса. Потім здобув вищу освіту у Кіровоградському державному педагогічному університеті ім.В.Винниченка.

У перші тижні широкомасштабного вторгнення вступив до лав ЗСУ. Прослуживши майже рік, був демобілізований за станом здоров’я. У квітні 2024 року знову пішов добровольцем до лав ЗСУ.

Солдат Володимир Демченко у військовій частині служив стрільцем-санітаром. Свій останній бій прийняв 20 червня біля села Іванівське під Бахмутом.

Похований в селі Черняхівка.

КОХАНОВ Олександр Вікторович

Олександр Коханов народився 03 червня 1966 року у селі Долинівка Компаніївського району Кіровоградської області. Закінчив 9 класів Долинівської середньї школи. Після служби в Збройних силах опановував професію обвалювальника. Працював на Черняхівському м’ясокомбінаті.

28 лютого 2022 року був призваний на військову службу в ЗСУ.

Олександр Вікторович Коханов загинув біля села Піски Донецької області 6 серпня 2022 року.

Солдат Олександр Коханов вважався зниклим безвісти. Згідно Постанови про встановлення особи загиблого від 11 липня 2024 року підтверджено факт смерті.

Похований в селі Черняхівка.

              РОМАНЧЕНКО Олександр Михайлович

Олександр Романченко народився 16 листопада 1980 року у селі Вавилове Снігурівського району Миколаївської області. Закінчив Вавилівську середню школу, працював трактористом у селі Вавилове. Згодом переїхав у село Черняхівку Соколівської громади, де проживав з сім’єю.

24 березня 2022 року призваний на військову службу. Служив гранатометником в роті охорони Уманського РТЦК.

Житель Черняхівки солдат Олександр Михайлович Романченко загинув 15 липня 2024 року.

 У захисника залишилися дружина і маленька донечка. Похований в селі Черняхівка.

КУТЕНКОВ Сергій Олександрович

Сергій Кутенков народився 04 липня 1978 року у місті Торецьк Донецької області. 

Здобував професію електромонтера станційного устаткування телефонного зв’язку у Кропивницькому ПТУ №9. Працював будівельником.

28 лютого 2022 року був призваний на військову службу в ЗСУ.

Кутенков Сергій Олександрович загинув 01 вересня 2024 року виконуючи бойове завдання біля населеного пункту Черкасская Конопелька, Курської області. Похований в селі Черняхівка.

ТИМОФЄЄНКО Віктор Леонідович

Віктор Леонідович Тимофєєнко народився 03 червня 1974 року у селі Вишняківка Кропивницького району Кіровоградської області.

Із 1 по 9 клас навчався у Вишняківській школі. Повну середню освіту здобув у Крупській школі.

Після закінчення школи отримав спеціальність водія і тракториста. У 1992-1994 роках проходив строкову військову службу у Збройних силах України. Із 1994 року працював трактористом у ТОВ «РОС АГРО». Після початку повномасштабного вторгнення 28 лютого 2022 року став на захист Батьківщини.

Солдат Віктор ТИМОФЄЄНКО помер 17 вересня 2024 року через хворобу серця у місці тимчасового розташування підрозділу.

У Героя залишилися мати, брат, дружина, троє синів. Похований в селі Вишняківка.

ШИЛО Олександр Анатолійович

Олександр Шило народився 21 квітня 1977 року у селі Безводня. У 1994 році закінчив Іванівську школу. У 1999 році здобув професію вчителя в Кіровоградському державному педагогічному інституті ім.В.Винниченка. Після навчання працював учителем історії та географії у Іванівській школі. З 2004 року і до початку початку війни працював на заводі «Ельворті».

У перші дні повномасштабного вторгнення — 28 лютого 2022 року — став на захист Батьківщини. Служив розвідником, гранатометником.

Сержант Олександр Шило, позивний “Академік”, останній свій бій прийняв 19 листопада 2023 року під час виконання завдань пов’язаних із захистом Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності України, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації, в зоні проведення бойових дій у районі н.п. Роботине, Запорізької області.

У лютому 2023 року отримав відзнаку головнокомандувача ЗСУ почесний нагрудний знак «Сталевий хрест».

ЗАЄЦЬ Олександр Олександрович

Олександр Заєць народився 28 листопада 1989 року у селі Соколівське. Закінчив 11 класів у Соколівській загальноосвітній школі, потім - Кіровоградський інститут сільськогосподарського машинобудування. Працював будівельником.

29 серпня 2024 року Олександра Зайця призвали на військову службу, він мужньо став на захист батьківщини, служив гранатометником.

Старший солдат Олександр Заєць останній свій бій прийняв 03 листопада 2024 року виконуючи бойове завдання  в районі н.п. дар’їно, суджанського району, курської області, російська федерація.

Похований в селі Осикувате Кропивницького району Кіровоградської області.

ТОЛСТІКОВ Сергій Миколайович

Сергій Толстіков народився 16 лютого 1974 року в місті Северодвінськ, Архангельської області, Росія. У 1984 році разом із родиною переїхав до України, в Кіровоградську область, село Іванівку.

Сергій Толстіков у 1989 році закінчив Іванівську загальноосвітню школу і вступив на навчання у СПТУ на тракториста. З 1992 по 1994 рік проходив строкову військову службу.

Після цього працював трактористом-механізатором на тракторній бригаді у с. Іванівка. Сергій Толстіков мав гарну родину, був чуйним чоловіком і гарним батьком для двох синів.

У 2015 році був мобілізований для участі в АТО. Брав участь у бойових діях на території Донецької та Луганської областей на посаді начальника радіостанції. Отримав звання сержанта. Був демобілізований у 2016 році.

З 26 лютого 2022 року мобілізований до лав ЗСУ як командир відділення та начальник радіорелейної станції. Брав участь у звільненні Херсонської області, обороні Донецької області та Курській операції.

З 31 грудня 2024 року тримав позиції біля населеного пункту Махновка у Курській області. Був лідером позиції, особистим прикладом показував як потрібно тримати оборону, брав участь у близьких стрілецьких боях.

Сергій Толстіков загинув 21 січня 2025 року у Курській області при виконанні бойового завдання.

БАЙЛУК Леонід Миколайович

Леонід Байлук народився 11 листопада 1967 року у селі Неопалимівка Кіровоградського району. Після закінчення середньої школи навчався у Кіровоградському професійно-технічному училищі №8. Працював водієм у ТОВ «Кіровоградпостач». З родиною жив у селі Нова Павлівка Соколівської громади.

З 2015 по 2016 захищав Батьківщину в зоні АТО, має дві нагороди.

З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну після 24 лютого 2022 року одразу долучився до лав ЗСУ. Леонід Байлук загинув 8 листопада 2023 року поблизу н.п. Первомайське, Донецької області. Довгий час вважався зниклим безвісти.

Леонід Байлук був дуже чуйним, добрим, завжди поспішав на допомогу, мав повагу серед односельців, був гарним чоловіком, батьком. У захисника залишилися дружина, син і донька.

ТИХОНЕНКО Олександр Сергійович

Олександр Тихоненко народився 27 грудня 1989 року в селі Вишняківка Кіровоградського району. Закінчив Вишняківську загальноосвітню середню школу, працював у Кропивницькому на заводі “Гідросила” фрезерувальником.

Олександр Тихоненко був одружений, разом з дружиною виховували сина. Був добрим, чуйним чоловіком і прекрасним батьком.

28 лютого 2022 року був мобілізований і мужньо став на захист України, стримував ворога на Донецькому напрямку.

Олександр Тихоненко загинув 8 вересня 2022 року при виконанні бойового завдання біля села Невельське Донецької області. Довгий час вважався зниклим безвісти.

У захисника залишилися дружина і син.

ГОРБАНЬОВ Андрій Анатолійович

Андрій Горбаньов народився 12 листопада 1983 року у Кропивницькому. У 2000 році закінчив 11 класів Федорівської ЗОШ І-ІІІступенів. Далі здобував професію автослюсаря в Кропивницькому вищому професійно-технічному училищі №4.

У 2003 році був призваний на строкову військову службу до лав ЗСУ. У 2014 році добровільно пішов воювати в зону АТО, був нагороджений медаллю «Учасник АТО». З 2018 року прийнятий на військову службу за контрактом.

Андрій Горбаньов має багато подяк та грамот від командування військової частини, у якій служив, та відзнаку головнокомандувача ЗСУ почесний нагрудний знак «За заслуги перед Збройними Силами України».

Андрій Горбаньов помер 16 лютого 2025 року у КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» від поранень, отриманих 14 січня 2025 року, при безпосередній участі у заходах, необхідних для збереження оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України.

У Героя залишилися дружина і троє дітей.

ЯКИМЕНКО Віталій Валерійович

Віталій Якименко народився 29 листопада 1990 року у Кіровограді. Дитинство і юність провів в селі Вишняківка. У 2008 році закінчив Вишняківську загальноосвітню школу 1-3 ст. У Кіровограді отримав спеціальність автослюсара. Проходив строкову військову службу у Збройних силах України.

Із 2014 по 2016 рік Віталій Якименко захищав Україну у зоні АТО, був танкістом.

Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції». У цивільному житті його пристрастю були автомобілі. Він працював водієм у різних установах та організаціях.

03 березня 2022 року після початку повномасштабного вторгнення Віталій Якименко знову став на захист Батьківщини. Спочатку служив водієм, піхотинцем, а згодом пройшов перепідготовку і став оператором дронів.

Старший солдат ЯКИМЕНКО Віталій Валерійович загинув 02 березня 2025 року в районі с.Федорівка Бахмутського району Донецької області під час захисту Батьківщини.

Віталій був щирим, добрим, веселим , незважаючи на різні обставини, завжди випромінював радість і оптимізм.

У Героя залишилася дружина та троє дітей.

ШЕВЧЕНКО Дмитро Олександрович

Дмитро Шевченко народився 17 листопада 2000 року у Кропивницькому. Закінчив Соколівську загальноосвітню школу, здобув спеціальність системного адміністратора у Кропивницькому вищому професійному училищі №9, вивчав право в МАУП, але з початком повномасштабного вторгнення взяв академічну відпустку і підписав контракт із ЗСУ.

1 листопада 2022 року призваний на військову службу за контрактом. Служив водієм-санітаром штурмового загону у найгарячіших точках.

16 березня 2025 року відданий військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність Дмитро Шевченко загинув поблизу населеного пункту Басівка, Сумського району, Сумської області.

У Героя залишилися батьки і молодший брат.

Поховали Героя в селі Черняхівка Кропивницького району Кіровоградської області.

КАЧУР Ігор Анатолійович

Народився захисник 26 липня 1978 року в селі Лутківка Маловисківського району Кіровоградської області. Навчався у Мартоніській загальноосвітній школі Новомиргородського району Кіровоградської області.

Військову строкову службу пройшов спецпризначенцем в місті Очаків Миколаївської області. Після служби працював у спеціальному підрозділі міліції охорони «Титан».

У 2014 році Ігор Анатолійович вступив до новоствореного батальйону патрульної служби особливого призначення «Кіровоград», який в 2015 році після реформи було змінено на батальйон патрульної служби поліції особливого призначення «Святослав».

Від 2014 брав безпосередню участь в антитерористичній операції, операції об’єднаних сил. Виконував бойові завдання  на території  Донецької та Луганської областей.

У 2023 році після створення Обʼєднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють», Ігор Качур доєднався до роти спеціальних операцій «Еней». У складі батальйону брав участь в бойових діях на Бахмутському напрямку: Курдюмівка, Кліщіївка.

Мужність Ігоря Качура була безмежною. Він повертався до своїх побратимів після поранення, не вагаючись знову ставив життя на карту.

За час служби був нагороджений: відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», державною нагородою України медаллю «Захиснику Вітчизни», почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий Хрест», відзнакою командувача об’єднаних Сил «Козацький Хрест» І ступеню, відомчою відзнакою Національної поліції України «10 років сумлінної служби» («Служити та захищати»), медаллю «За службу державі», мав статус ветерана війни – учасника бойових дій.

Серце старшого сержанта поліції Ігоря Качура зупинилось 21 березня 2025 року в районі населеного пункту Щурове Краматорського району Донецької області під час виконання службових завдань необхідних для забезпечення оборони України.

Мужній воїн, патріот, вірний друг та побратим, відданий своїй справі. Для всіх він був доброю, душевною, чуйною та надійною людиною, нікому не відмовляв у допомозі, мав багато друзів, його поважали та прислухались до порад.

У воїна залишились мама, батько, дружина донька та рідні брат і сестра.

ОРЗА Євгеній Вікторович

Євгеній Орза народився 15 квітня 1982 року у селі Вільне, Кіровоградського району, Кіровоградської області. Навчався у Вільненській загальноосвітній школі, потім здобував спеціальність у Кіровоградському технікумі механізації. Працював на ПАТ «Кіровоградолія».

Євгеній Орза з перших днів війни добровільно пішов до військомату. Мобілізований у березні 2022 року. Служив на Миколаївському напрямку.

30 серпня 2022 року отримав вогнепальне поранення на полі бою в районі населеного пункту Степова Долина Миколаївської області. Проходив тривале лікування, однак не витримавши наслідків поранень 26 квітня 2025 року Євгеній Орза помер.

НЕСТЕРОВ Олександр Олексійович

Олександр Нестеров народився 5 вересня 1969 року у селі Мар’янівка, Маловисківського району, Кіровоградської області. Навчався у Мар’янівській, а пізніше у Вільненській загальноосвітній школі, професію здобував у Новгородському училищі, отримав спеціальність водій, тракторист. Все життя працював водієм-далекобійником.

З перших днів повномасштабного вторгнення пішов добровольцем захищати рідну землю. Брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України. У зв’язку з захворюванням, пов’язаним із захистом Батьківщини в червні 2024 року звільнений з військової служби у відставку за станом здоров’я.

29 квітня 2025 року Олександр Нестеров помер.