Чемпіон з Іванівки
Станіславу Басистому — 15. Він живе в селі Іванівка Соколівської територіальної громади, що у Кропивницькому районі, і відвідує секцію велосипедного спорту у дитячо-юнацькій спортивній школі “Колос” Соколівської сільської ради. Хлопець займається цим видом спорту відносно недовго — майже три роки, але вже має солідний спортивний багаж: понад два десятки медалей за призові місця у різних змаганнях, серед яких вісім медалей Міністерства молоді та спорту України. Минулий рік для хлопця став найбільш вдалим у здобутках, адже він виборов звання чемпіону України з велосипедного спорту. Про велосипед, який запам’ятався найбільше, і про велоспорт, найважчі змагання та про що мріє Станіслав Басистий поділився у розмові.
Не зважаючи на юний вік, Станіслав Басистий цілеспрямований і серйозний хлопець, упевнено крок за кроком прямує до своєї мети і з таким життєвим настроєм уже є прикладом для однолітків і молодших хлопчиків, які тренуються разом із ним у секції велоспорту. І хоча пристрасть до цього виду спорту у хлопця виникла не одразу, зараз він з гордістю розповідає про свої досягнення.
- Скільки себе пам’ятаю, завжди катався на велосипеді. Але у спортивну секцію вперше записався у 2020 році. Спробував займатися і покинув. А потім через рік прийшов знову і вже з велосипедом не розлучався. Запам’ятався мій перший велосипед, на якому тренувався, він був зібраний із деталей від різних велосипедів, із тріснутою рамою. Його приніс мій тренер Віктор Антонович Тарасенко. За неповних три роки тренувань змінив їх уже, мабуть, зо п’ять, - розповідає Станіслав.
Тренує Станіслава Басистого та інших хлопців тренер-викладач дитячо-юнацької спортивної школи “Колос” Віктор Тарасенко. За будь-якої погоди майже щодня, незважаючи на дощ і сніг, вони сідають на велосипеди і їдуть. Результатом наполегливих тренувань для Станіслава Басистого стали призові місця у дев’яти Чемпіонатах України з велосипедного спорту, два десятки нагород за участь у інших змаганнях і головна нагорода минулого року — перше місце у відкритому чемпіонаті України з велоспорту у парній гонці та гонці критеріум серед старших юнаків та звання чемпіон України. Цей чемпіонат проходив у Житомирі саме в день народження спортсмена. Він пригадує, що цій перемозі його мама раділа більше від нього. Проте, каже Стас, навіть не ця перемога запам’яталася йому найбільше.
- Мені запам’яталася перша гонка-критеріум, що відбувалася у Кропивницькому. Я у ній став бронзовим призером, але ці змагання видалися для мене найважчими, а нагорода найбажанішою. Взагалі всі змагання досить складні і важкі. Пригадую, якою важкою видалася командна гонка на чемпіонаті України з велоспорту, що відбувався у Яворові на Львіщині, там гориста місцевість, а їхати потрібно було досить швидко, до 60 кілометрів за годину. Буває таке під час змагань, що непроїзні ділянки траси долаємо пішки, а велосипеди переносимо на спині, - ділиться враженнями співрозмовник.
Усі спортивні емоції — перемоги, а інколи і невдачі разом із сином переживає його мама — Інна Басиста. Вона — найперший уболівальник і найважливіша підтримка для юного спортсмена.
- Стас з дитинства пов’язаний з велосипедами. Перший триколісний велосипед купили, коли йому було півтора року, з того часу він з велосипедами не розлучається, - розповідає мама спортсмена.
Жінка вдячна долі, що дитяче захоплення сина переросло у серйозне заняття спортом. Сталося це після зустрічі хлопчика з тренером із велоспорту Віктором Тарасенком.
- Синові було дванадцять років, коли він сказав мені, що хоче ходити на секцію велоспорту. Я зразу не дуже серйозно сприйняла його бажання, хіба мало захоплень виникає у дітей у такому віці, але підтримала. Коли ж він почав займатися спортом завзято, то звісно стала його вболівальницею і підтримкою. Задоволена, що він обрав саме цей вид спорту. Якщо у нього змагання проходять недалеко, то їду на них вболівати за сина. Дуже добре пам’ятаю першу перемогу Стаса у кросі, тоді змагання проходили у Кропивницькому. Коли оголосили його переможцем, я раділа, непевно, більше ніж він, - ділиться спогадами мама чемпіона.
Інна Басиста хвилюється за кожен виступ сина у всіх змаганнях, каже, поки він від’їздить гонку — у неї серце з грудей вискакує. Завдяки захопленню Станіслава вся родина стала спортивною. За прикладом старшого брата велоспортом почала займатися і молодша донька Басистих — Лариса. І хоча вона тендітна і ніжна дівчинка, мама її захоплення також підтримує.
Мама для своїх дітей стала не лише головною вболівальницею і підтримкою, а ще й подругою, тож не дивно, що своїми бажаннями і мріями вони діляться з нею першою. Ці мрії їй відомі і вона щиро бажає, аби вони здійснилися, і головне, спільна мрія усіх — щоб скоріше закінчилася війна і вони могли спокійно вчитися і зростати у спорті.
Наставником і підтримкою у велоспорті для Станіслава Басистого є його тренер Віктор Тарасенко, адже виховує у хлопця не тільки якості спортивного лідера, а й правильні людські стосунки. Станіслав каже, що усі хлопці, яких тренує Віктор Тарасенко, на трасі конкуренти, а в житті друзі й успіх кожного з них є прикладом для усіх.
- За всю мою спортивну кар’єру Станіслав Басистий є найкращим учнем. Він уже має 8 медалей Міністерства молоді та спорту України, 4 медалі в особистому заліку і стільки ж у командному, Станіслава зарахували в резерв Національної команди з велоспорту України в олімпійських видах спорту серед старших юнаків, він став кандидатом у збірну команду Країни з велоспорту на шосе серед старших юнаків 2006-2007 року, хоча він на рік молодший, - розповідає про свого вихованця Віктор Тарасенко. - Ми покладаємо на нього не лише надії, а й розраховуємо на його характер і можливості, щоб взяти участь і гідно захищати честь нашої держави на міжнародних змаганнях.
Нині Станіслав Басистий наполегливо тренується, аби виправдати довіру тренера уже на найближчих змаганнях — чемпіонаті України з велоспорту на шосе, який відбудеться у квітні. А здійснення головної мрії хлопця ще попереду.
- Я мрію взяти участь у світовому турі з багатоденної велогонки Тур де Франс. Але для цього треба дуже багато тренуватися, - ділиться мрією Станіслав Баситий.
Утім наполегливості йому не позичати, тож чемпіон із Іванівки впевнено прямує до своєї мрії.
